• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
22:31 

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Хех, класно погуляли. Добре, що лишився в Києві.
В залі кінотеатру дев'ять рядів. Цікаво, як розцінювати восьмий? Хоча ми все одно сіли в дев'ятому). Завіса.
А ще я забув їй віддати пакет, який взявся носити... Тепер потрібно повернути кавові кущі... Ну хоч причина зустрітися є

18:08 

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Ну от.. Весь день сперечався сам із собою чи хочу я до Львова. Квитки вже взяли, виїзд сьогодні, але вирішив, що не поїду. Нехай моя група мене після цього зненавидить, чхати. Якщо я за цей час хоча б раз її зустріну- буду вважати, що не дарма лишився. Чому ж я себе настільки тримаю до неї... Чому? Чому вона, що в ній я знайшов? Навряд чи зможу колись собі на це відповісти. Нехай так. Сподіватимусь тут на краще.

@музыка: "Let it be", "Help" -The Beatles

01:36 

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Сесія.. Те слово, котрим лякають маленьких дітей класах так в 5-11, типу "Не будеш навчатися- завалиш першу сесію" й таке інше. Багато очікували, але, на щастя, все виявилося не настільки страшно. Ну, хоча, дивлячись кому. Поки жо героїчно здав два екзамени, на один з них навіть відомий результат в 91 бал. Залишилося пережити завтра (Й бажано без вазеліну, бо ахати будуть по повній).
Але то не важливо. Значно цікавіші відчуття підготовки до сесії. Коли недосипаєш не тому, що так хочеться, а тому, що так треба, бо інакше завал... Тому зранку коли читаєш у ліжку ту-ж таки дискретку починаєш плутати де "Теорема Веєрштраса", а де щось, що тобі наснилося в мить випадання в царство Морфея. Отак, немитий, заспаний, з бородою (принципово, вся сила інформатика знаходиться в бороді, значить до останнього екзу не голитимусь) та сплутаними в клубок думками й доводиться писати іспити. І, як не дивно, поки виходить.

02:41 

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Потрібно про щось написати... Якщо напишу мало- буде те само, що не напишу нічого, якщо нвпишу про все- буде забагато. Та потрібно написати, хоча на обидва свої блоги я підзабиив, м'яко кажучи. Тепер нема того захоплення, з яким переглядалась стрічка друзів, нема куражу. Певно тому, що життя зі свого кордону на певний час кинуло мене до центру, що трішки змінило темперамент... Ну іншими словами я тепер маю з ким спілкуватись у житті, та та відкритість, якій навчився тут дуже допомагає. За що щиро вдячен.
І, оскільки не хочу катати величезний пост, то напишу про основне. Раптово у голову стукнула ідея почати роботу над книгою, просто перевірити на що здатна фантазія, який світ у мене. Покищо це графоманство, точніше вступ до нього, бачила лише одна людина, але для загалу воно й не підхоодить...
Так, а ще я примудрився закохатись. Ну просто не знаю як іще назвати почуття коли не бачити людину дні зо два все одно, що бути напіврозідраним. В плані коли через дві години після зустрічі починає викручувати руки у бажанні її обійняти, коли єдині слова, котрі завжди у голові це її ім'я та фраза "Я тебе кохаю". Чорт... І вона ж мені закинула що я, розумієте, слухаю сентиментальну музику! Сама винна! Одна з цих пісеньок, наприклад:
"Break the bread drink the wine
In my heart you'll live forever
The time to go is never right
When we say goodbye
While we're here we shouldn't waste
A day in life to say I love you
It's now that I'd just wish so much, to see you
Eye to eye" (Scorpions- Eye to Eye)
А, взагалі, мабуть у кожного часом з'являються подібні пости... C'est la vie, що я ще можу сказати.
А ще я обожнюю кольорові ночі. Ну й вечори також. Коли кожна пісня у вухах розфарбовує ніч у свій колір це стає неймовірним. Але яким би цей колір не був, це все одно неймовірно. На жаль, фотокамера не відчуває, їй потрібно це передавати, а моя фотокамера дуже тонко не відчуває, тож навіть це я їй передати не можу, на жаль. ДИвно, але нещодавно дні теж були такими... Звісно, з нею й дні такі, та ночі все рівно кращі. Можливо, такий мій вибір, можливо, я не вмію відчувати день...
Зараз чомусь згадалося з підручника з біології, ледь мною відкриваного: малюнок "Поведінка вовків залежно від їхнього соціального положення", чи якось так. І ось тепер я зрозумів, чому таких, як ми, називають асоціальними. Ми не як вовки, у нас нема вожака, ми не homo homini lupus est (людина людині вовк), але кожен сам за себе, і кожен єдиний у собі, єдиному власному світі, хто лиш зрідка пускає до серця когось інщого.Тому у нас немає соціального положення, немає авторитетів окрім вчителів, а вчителем є кожна людина, тобто кожен із нас. Ми ініціатор і виконавець, начальник та працівник одноосібно. Тому єдиний спосіб змусити нас щось робити- змусити нас захотіти це зробити. Ми всі разом але кожен осібно. Просто ми. ЛЮДИ.
І дякую усім людям, кого зустрів у Могилянці, там наша густина вища, ніж деінде.
До речі, якось читав книжку про "Нелюдів", в принципі розумно, але автор помилявся у єдиному- єдині справді люди- це нелюди. Інших я зазвичай називаю бидлом. Це, певно, єдина річ, яку я з чистим серцем можу сказати, що ненавиджу. Хоча... Історію пишуть переможці, а ми ніколи не рвалися до перемог, бо там де сир зазвичай мишоловка. А панівний клас любить "гадити з висоти", тим самостверджуючись "за рахунок інших". А ми мовчимо, тому ми вище, і знаємо про це. Але, чорт забирай, це наш світ і я не дам комусь писати для нас закони та тримати в клітці. Нехай бояться.
"Бо ми такі живі, бо ми вже ідемо,
Бо наша це земля, вона їм всім на зло не вмерла,
Бо правди хочемо, бо ми вже ідемо,
Бо наша це земля, вона їм всім на зло не вмерла." (Мертвий Півень- Спитай)
А ще:
"Поки не пізно бийся головою об лід,
Поки не темно бийся головою об лід.
Пробивайся, вибивайся,
Ти побачиш прекрасний світ.
Ти побачиш прекрасний світ.

Короп - той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно,
Та короп і служить для того, щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше...
Але ж ти людина, тебе не впіймає ніхто.
Але ж ти людина, тебе не впіймає ніхто.

Коропи - ті не такі:
Цілі століття повільно осідають,
Їхні зграї полохливі і темні,
Вони віддаляються в протилежний бік.
Бач, наше століття давно поспішає їм вслід.

Торкається плавником, як рукою, їхніх плавників
І втікає… ти покинутий? Але ж ти людина
Не відчаюйся - ти проб’єшся.
Не відчаюйся - ти проб’єшся.
Не відчаюйся - ти проб’єшся.

Поки не пізно бийся головою об лід,
Поки не темно бийся головою об лід.
Пробивайся, вибивайся,
Ти побачиш прекрасний світ.
О, прекрасний неозорий засніжений світ!" (Вони ж- Пісня 551)
Ось, це було основне для мене. Знову накатав і знову щось незрозуміле. Та, головне, чому мене таки навчили- не вибачатися за ідіотизм у постах. Насправді, читати це ніхто нікого не змушував, і це мої думки, нехай сплутані, але я гордий, що вони у мене є.

01:03 

Стирено у Лени... Ржач)

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Я прошел "Тест на сексуальность, сексуальны ли вы?"

Тест на сексуальность
ВАША СЕКСУАЛЬНОСТЬ - Результаты теста
сексуальность26 (сильная)
эксгибиционизм 6 (слабый)
гомосексуализм 3 (отсутствует)
мазохизм 7 (слабый)
садизм 5 (слабый)
полигамия 7 (слабая)
извращенность 7 (слабая)
анимализм 4 (отсутствует)
нарциссизм 5 (слабый)
вуайеризм 8 (средний)
половой инстинкт 53 (слишком!)
Пройти "Тест на сексуальность" здесь

18:13 

Ідіоти..

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Я не можу з людського ідіотизму. Нещодавно в Київській підземці з'явилась отака реклама:

Не знаю, хто їм заплатив, але я не збираюсь дивитись на подібне крізь пальці. По-перше не любов, а кохання. Любити можна й ковбасу. По-друге повідомлення не містить логічного змісту. Я звичайно не впевнений, перевіряти мені не доводилось, але сумніваюсь, що люди стають гомосексуалами просто так. Тож здається, кохання відіграє тут роль. І взагалі це рішення особи, тож жодних виступів проти бути не може. Тож люди, хоча-б здирайте це. Сміття повинно лежати у смітнику, а не висіти на стіні. Також було б непогано їм якусь вірусню скинути та сайт прикрити, але я ще недостатньо програміст для такого. До речі, сайт у них доволі смішний. Тупий, але смішний.


P.S. Звинувачувати мене самого в гомосексуалізмі не має сенсу. Точніше "Ну звинувачуйте, ваше право. Все одно я НЕ такий, і мені від ваших думок ні холодно, ні жарко"

19:18 

Ленко!!! Віллі! З днюхою!

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

І хай життя проходитиме мов вазеліном)


00:00 

Перший тиждень

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Спитай себе чи добре те, як ти живеш,

Спитай у мами , чому тривожно їй коли ти з дому йдеш,

Спитай у сина, чи спокійний він за старість тата,

Спитай у батька, чому він часом каже, що життя таке горбате?

 

Бо ми такі живі, бо ми вже ідемо,

Бо наша це земля, вона їм всім на зло не вмерла,

Бо правди хочемо, бо ми вже ідемо,

Бо наша це земля, вона їм всім на зло не вмерла...

 

Спитай у тих, хто кажуть, ніби в нас усе прекрасно,

Спитай у журналіста, говорити правду чи йому не страшно,

Спитай в господарів, чи за добро своє вони спокійні,

Спитай у молодих, чи хочуть жити у такій Вкраїні?..

Спитай...

 

Бо ми такі живі, бо ми вже ідемо,

Бо наша це земля, вона їм всім на зло не вмерла,

Бо правди хочемо, бо ми вже ідемо,

Бо наша це земля, вона їм всім на зло не вмерла... (двічі)

(Мертвий Півень- "Спитай", текст надруковано мною, тож якщо помітите помилки- повідомте)

 

Панове, кому вірити? Одні кажуть, що в нас найкращий фак та виш, інші- що фак лафовий (навчатись легко). Власне, нам не переставали про нагадувати що и найкращі протягом всього тижня.

А оскільки інші вважають нас збоченцями, то буду вірити в те, чому вірю сам, а отже в те, що приємніше.

А взагалі весь тиждень був тму лише підтвердженням, адже викладачі в нас чудові, предмети потрібні, а одногрупники в абсолютній більшості- чудові. Все-таки Могилянка це вибірка людей, котрі дійсно схиблені в кращому з значень цього слова.

Опис уроків та викладачів- потім


19:02 

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Есть что-то положительно скотское в спокойном характере мужчин. (с) О. Уайльд

 

Да, Ketzerei , теперь уже и я задумался над столь опрометчиво заданным тобой вопросом, а именно: "Что они все в тебе находят?", с небольшой моей личной добавкой: "И почему я так люблю всё ломать?"

Воистину проклятие. Впрочем я даже почти нашел ответ на второй вопрос. Правда ответ был вопросом, который мне сегодня успели задать несколько раз: "Что ты хочешь?". Хех, если бы я знал... А так приходится повиноваться импульсам.

Почти скучаю за прошедшим учебным годом, ведь тогда было всё просто, я просто поставил цель и уверенно к ней стремился. А что сейчас? Неопределёность и неуверенность вот и всё. Сам на себя не похож.


20:27 

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Вернулся я... С новым мешком впечатлений и шмоток, впрочим ничего особого да и гонят меня уже...

Да, кстати, Ms.Mantique, каким образом? Отличный эпиграф между проччим, люблю Пикник


14:22 

Итоги подведём (с) Л.Подерев'янський

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Собственно да, пришло время подводить итоги. Что я умудрился сделать за время моего частичного отсутствия.

Вступил я в:

НТУУ "КПИ", факультет прикладной математики;

НаУ им. Т.Г.Шевченка, факультеты: Кибернетики, Механико-математический (математическая статистика кажется), Радиофизический;

НаУ "КМА", факультет информатики, специальность программная инженерия.

Всюду бюджет. Но я таки дурак. Да за учёбу на любом из этих факов большинство сверстников... Ну много чего бы сделали. А я пошел в Могилянку... При этом наилучшим техническим универом Европы считается Политех. Ну да ладно, я всегда знал что пойду в Могилянку и именно на эту специальность. Это уже в этом году меня ма разговорила написать первым приоритетом что-то "Лучшее", чем могла оказаться экономтеория. Впрочем не мне об этом жалеть. Детские мечты самые сильные. А мы всегда получаем то, чего хочем. Ну или что заслуживаем, от перефразировки ничего не меняется.

Настя... Всё уже нормально, спасибо всем, пусть покоится с миром. Сколько я её знал она этого хотела... You want it- you get it... И так всгда.

Кстати, чертовски интересны возможности человека в этой области. Множество наблюдений есть, которые указывают на причинно-следственную связь между желанием и реальностью. Много книг напечатано, всюду описывается эта связь по разному, но идея одна. Взять мой вступ за пример- всю жизнь (сознательную так точно) я хотел учиться в Могилянке и знал что буду программистом. Пусть меня розговорили попробовать на экономтеорию, я не был уверен что хочу этого, даже думал не стоит ли похуже написать... Тем не менее без моих особых стараний прошел я на программку, 23им из 45 (на бюджет). Это при том что профильные (укр мову и математику) я написал препаршиво.

P.S. А ещё хотел собрать компьютер, теперь думаю может попросить чтобы кто-то это за меня сделал...

P.P.S. Уеду на пару дней к бабушке, всем до встречи


13:36 

Мертвий Півень

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Поражаюсь этой группе. Они умудрились переделать "Стренький трамвай" Пиккардийской терции под "Старенький харлей"... Это нечто. Или вот ("Ми помрем не в Парижі";):

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.

Жаль не могу дать ссылку ибо не знаю где оно есть


20:58 

Отхожу понемногу

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Вродь стало немного легче. Может просто выговорился-выплакался. Иногда нужно давать волю эмоциям. Гораздо хуже быть абсолютно безчувственным. Да, Аня сказала что это не суицид. Правда это или просто чтобы я себя не винил не знаю, но всё равно спасибо ей.
Да, а ещё у Насти в дневнике была запись что психолог сказал что она единственная в класе может совершить самоубийство. Такое впечатление сложилось что она этим гордится...

А относительно поступления- самое важное сейчас не обломиться, ведь Могилянка так туманно даёт инструкции с действиями... Впрочем это значит что самые неуверенные отпадут и на этом этапе.

Кстати, так весело документы забирать у злых тётек-дядек, ну или дядек-тётек. Мне на радиофизике закинули что в Могилянке нету кадров нормальных... Относительно того что на кибернетике сказали что преподы одни и те же я решил промолчать...


03:17 

Помогите мне, пожалуйста

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.

Она умерла от того, что хотела
Любви без меры и без предела.
Она упала оттого, что летела,
И тело её - уже не тело.

Она замолчала от того, что не пела,
А говорить она не умела.
Вся в белом, белее снега и мела,
Она шагнула вперед так смело.
Она сделала шаг.

Душа, как трава, развевалась ветрами,
И волосы волнами бились о сети.
Она раздевалась, не ведая грани
Меж человеком нагим и одетым.

Она играла, не зная правил,
Она падала вверх и разбилась о небо.
Она не искала волшебного края,
Она была там, где никто больше не был.

Она сделала шаг. (С) Арефьева и "Ковчег"
Так, ни разу не слышав этой песни сделала шаг и она.
Но по порядку.читать дальше
P.S. Да, я поступил туда куда всегда хотел, то есть в Могилянку на Програмную инженерию. Теперь езжу по городу- собираю документы из ВУЗов куда я ещё поступил.

@темы: Почий с миром

19:59 

Одолжил у Насти

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Чтобы не думали что я всех бросил.
Итак… Ты… Волшебник…
Ты сам(а) творишь этот мир… Делаешь его лучше… Ты – его часть… Беды не касаются тебя. Потому что ты их не видишь, не хочешь видеть… Несмотря на наружную мягкость, внутри у тебя непробиваемая броня. Она не пропускает чужие насмешки и злобу. Она тебя защищает…
Пройти тест

Что характерно- похоже на праву (да, я скромен). Мои комплименты автору

00:51 

Хмсь...

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Ну здравствуйте давненько я ничего сюда не писал.

Для начала подмечу один момент, то что нам давно втолклвывали родители, сэнсэй на айкидо и прочие. Эта фраза "Бери пока дают", ну, возможно, в другой интерпретации, но суть такова.

А вспомнилось всё потому что маме позвонила ма одноклассника и заявила, кроме всего прочего, вот такое: "Школа престижная, а ничего не даёт" (однокласник написал тестирование весьма посредственно). Так вот почему, спрашивается, абсолютное большинство людей в класе довольны своей оценкой?

Такие дела, ведь например администрация обычной школы виновата что их ученики вместо того чтобы учиться по скамейкам семочки лузают? Нет, вот так и у нас читали материал всем одинаково, все его через себя проганяли. А то что кому-то в одно ухо влетело, из другого вылетело- его проблемы.

Сразу вспомнилась притча Сковороды про фонтан и горшки... Не буду пересказывать с вашего позволения.

А ещё моя жизнь стала гораздо веселей, пусть и сложнее. Где-то так я её и представлял- летать по городу чтобы всюду успеть и всё сделать, жизнь полная приключений, наконец-то. Репетиция-работа-дом-доп язык-к другу на кальян-репетиция. И ведь знал что хочу этого, но ничего не делал, что самое обидное.

Компьютер всё-таки зло. Ведь мог и раньше проводить время так, только бы захотел, точнее как только оторвал бы ягодицы от кресла...

Но ведь действительно почему так затягивает сеть? Видимо потому что здесь можно быть не собой "Мы за никами спрятались, у всех всё О'кей...", как пел Люмен. Столько людей расстроенных жизню зависают в интернете потому что здесь могут дать волю фантазии, побыть крутыми? Противно, жаль что так случается. А ведь жизнь всего лишь нужно воспринимать и брать от неё всё что можна. Всего навсего. Обидно что мало кто это понимает. Да и я до недавних пор тоже.

Извиняюсь перед теми кто случайно этот бред прочёл, я как всегда спутанно выражаюсь и как всегда пост длиннющий....

23:48 

Хм.. Интересно...

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Что-то не лезут в голову класические мои "умные" мысли. Засим втупую приходится писать посты с тестиками. Тупо, но что поделать.
тестики

15:42 

Флэшмоб так флэшмоб...

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Каждому желающему даю ассоциации на:
1 - его аватар;
2 - его ник;
3 - его самого.
А вы ищете на них картинки и выставляете на своём дневнике.

От meteluk34
от _WildChild_
Они меня таки уговорили...

11:20 

Куда пойти, куда податся....

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
А я таки набрал достаточно баллов в политех, значит что мой запасной выход всё же сработает! И красиво то как 24 и 24 (математика и физика(с физики 24 макс)).
Хотя и в Шевченка меня возьмут с моими сертификатами... Млин.... А я всё равно больше в Могилянку хочу.... На Эконом теорию или на Прикладную математику или на Программную инженерию... Блин.... Заяву только на два направления написать можно.... Помогите!!!

16:17 

А мне тоже интересно стало...

Насколько просто быть счастливым, настолько же трудно быть простым.
Лямжено у meteluk34 и Катэрина Вриколакос
И демон шепчет тебе... Придет час, и твои мечты сбудутся.
Ты интересуешь меня. Вокруг тебя всегда находится много необъяснимых явлений. Ты предчувствуешь будущее и порой видишь вещие сны. У тебя очень богатое воображение, оно делает для тебя окружающий мир необыкновенно прекрасным, но другие, поверь, видят мир не таким. Твоя интуиция открывает для тебя многие двери. Ты не всегда отдаешь отчет в своих поступках, но они всегда оказываются верными. Твоя любовь всегда была овеяна романтикой. Твои чувства могут быть пугающе глубокими, ты всегда бросаешься в самый омут. Ты идешь до самого конца, чем бы все ни закончилось. Когда-нибудь мы снова встретимся и поделимся нашими переживаниями... А пока не настал тот час, я буду помогать тебе - я дам тебе бурные эмоции и раскрашу мир вокруг красками.image
Пройти тест

Риторика в вопросах и ответах

главная