[ansi4]

Один мой друг, он стоил двух, он ждать не привык;
Был каждый день последним из дней.
Он пробовал на прочность этот мир каждый миг -
Мир оказался прочней.
Ну что же, спи спокойно, позабытый кумир,
Ты брал свои вершины не раз,

Не стоит прогибаться под изменчивый мир -
Пусть лучше он прогнется под нас,
Однажды он прогнется под нас.

Другой держался русла и теченье ловил
Подальше от крутых берегов.
Он был как все и плыл как все, и вот он приплыл:
Ни дома, ни друзей, ни врагов.
И жизнь его похожа на фруктовый кефир,
Видал я и такое не раз,

Не стоит прогибаться под изменчивый мир -
Пусть лучше он прогнется под нас,
Однажды он прогнется под нас.
(Машина Времени - Однажды Мир Прогнется Под Нас)

Знову повертаюсь до вдумливості. І все завдяки не знайомій навіть людині, але по порядку.
Зазвичай на станції обираю приємну людину, яку потім спостерігаю, щоб бути ніби поза цим сплутаним клубком людських тіл, голосів та думок. І мене завжди цікавили неординарні особистості, в більшості випадків кожен, хто привертає мою увагу, чимось відрізняється. Хоча, в першу чергу, цю людину повинно бути приємно спостерігати.
Цього разу це була дівчина, яку, здається, я вже якось бачив у нас на зупинці, а потім у трамваї. Та то не є важливо, важливо те, що вона рухалась в такт музиці зі свого плейера, ніби на дискотеці.
І ось ми, неподалік від дверей, що з'єднують останній вагон з передостаннім стоїмо, тримаючись за поручні і кожен ловить свою хвилю - я трохи ближче до виходу й трохи позаду, вона, відповідно, трохи попереду й ближче до згаданих вище дверей.
Тут, десь біля Гідропарку, вона починає копатися в сумці й дістає пакетик "Несквіку", який простягає мені. Я трішки здивовано хтаю в боки головою й знімаю один із навушників. Відбувається діалог:
- Ты что, молока не пьёшь?
- Пью.
- А почему не взял?
- А зачем?
- Ну подарок.. Знаешь, странно это.
- Что именно?
- Когда подарки не берут.
- Ну извини.
- Это значит, что жизнь пытаются контролировать. Приятней иногда просто плыть по течению.
- Знаешь, мне это слишком напоминает.. (зам'явся щоб не сказати зайвого) бревно. - й показав рукою проти течії Дніпра, над яким ми якраз проїжджали.
- А ты правильно сделал, ведь это был неправильный поступок с моей стороны.
- Неправильный поступок? Ха.
- Да, я ведь хотела тебя подкупить.
На цьому я остаточно завис і так і продовжував стояти зі спущеними навушниками й схиливши голову набік по шию в своїх думках поки не доїхав до Хрещатика.
(Використовуючи нагоду, хочу передати привіт і подякувати тій дівчині за те, що змусила мене задуматись)
Так і не зрозумів, які почуття вона викликала й не знаю точно, що вона хотіла цим сказати. Але впевнений, що ми ще зустрінемось.
Дуже хочеться сподіватися, що вона неправа й я не керую життям, я ж не тиран, але просто створюю своє життя, бо ж вважаю себе митцем.
І який сенс був мене підкупати, достатньо було б лише попросити й я б зробив усе, що можу, щоб допомогти.
Так у дивному, підвішеному, стані, доїхав я до рідної Alma Mater.

Comments

[Шенайя]

эх, мне нравилось тебя читать, но увы, на сим языке я плохо понимаю. Ты и дальше будешь так писать, да?

[ansi4]

Шенайя Сей язык есмь малоросский. А вообще, наверное, буду. Но если что - спрашивай, переведу, что не ясно.
Дело в том, что украинский нужно потихонечку популяризировать, а то ему уже до латинского недалеко. Вродь все и знают, да не юзают.
А ка самом деле ничего особенно сложного, разница между языками хоть и существенна, но, как показали эксперименты, росияне также неплохо понимают украинский. За исклюением, естественно, некоторых характерных слов.

[Чертёнок#13]

Как мило=)

[Sindrom Da Kosta]

Ти так зворушливо розповідаєш...ех, не одній мені подобається)

[Гость]

Владимир Кубанский
Эт точно! - Украинский язык для "нас клятих москалив" как кроссворд. Если есть время разгадывать, то очень даже весело и занимательно. Нее... - ни ка нельзя забывать родную речь украинцам, а то масса русских потеряет возможность поднимать себе настроение читая или слушая Вашу речь - настоящий кладезь звучной и веселой транскрипции!
Слава Славянам!